Клінічний психолог

Клінічна психологічна реабілітація - це спеціалізована галузь психології, спрямована на допомогу людям, які перебувають у важких життєвих ситуаціях або стикаються з психічними порушеннями, для поліпшення їхнього психічного стану та підвищення якості їхнього життя. Основна мета цієї форми реабілітації - повернення особи до максимально можливого рівня функціонування в її повсякденному житті, шляхом формування у пацієнта свідомої і активної участі в реабілітаційному процесі. 

Цілі клінічної психологічної реабілітації включають:

- поліпшення психічного здоров'я: допомога у подоланні симптомів психічних розладів і покращення емоційного стану;

- самостійність та соціальна адаптація: розвиток навичок, які дозволять особі ефективно взаємодіяти з оточуючим середовищем та самостійно функціонувати;

- підвищення якості життя: забезпечення можливостей для задоволення особистих та соціальних потреб;

- профілактика відновлення симптомів: навчання стратегій самодопомоги та запобігання повторному виникненню психічних проблем.

Процес консультації з клінічним психологом зазвичай включає наступні етапи:

1. Оцінка та діагностика: перший етап - це визначення психічного стану клієнта. Це може включати інтерв'ю, тестування та інші методи для з'ясування проблем та потреб особи. 

2. Встановлення цілей та плану реабілітації: на основі оцінки, спільно з клієнтом визначається план дій, який має на меті досягнення конкретних цілей реабілітації.

3. Проведення психологічних інтервенцій: застосування різних методів психологічного консультування, навчання навичкам адаптації, сприяння саморозкриттю та інші форми психологічної підтримки.

4. Корекція та психологічний супровід: відновлення втрачених вищих психічних функцій, реконструкція порушених функціональних систем щодо розвитку нових психологічних засобів, які передбачають нормальне функціонування людини у повсякденній побутові, професійній і загальносоціальній сферах. Оцінка динаміки психічного стану, коригування плану реабілітації відповідно до змін у стані клієнта.

5. Призначення інших видів підтримки: вказівка на можливість інших ресурсів для додаткової допомоги, якщо це потрібно. 

 Проводиться робота з клієнтами, що мають:

1. Симптоми тривожних, депресивних розладів. 

2. Симптоми стрес-асоційованих невротичних розладів.

3. Симптоми психосоматичних розладів. 

4. Симптоми нейрокогнітивних розладів (ознаки зниження когнітивних функцій порівняно з попереднім рівнем функціонування в одній чи кількох сферах: комплексної уваги, виконавчих функцій, пам'яті, мовлення, перцептивно-моторної сфери чи соціального пізнання). 

5. Наслідки черепно-мозкової травми (соматичні, когнітивні, емоційно-поведінкові). 

6. Наслідки локальних уражень головного мозку внаслідок інсульту.

7. Порушення у дітей: інтелектуальні (затримка психічного розвитку, психічний недорозвиток, пошкоджений розвиток); мовлення; слуху; опорно-рухового апарату (ДЦП); дизгармоційний психічний розвиток (в т.ч. РДУГ).

Психологічні проблеми клієнтів, які звертаються за допомогою:

1. Віднослення/розвиток функцій (когнітивних, моторних, мовленнєвих).

2. Проблеми дитячо‑батьківських відносин; сімейних та подружніх відносин.

3. Переживання негативних емоційних станів та почуттів (тривожність, почуття страху та фобії, депресивний стан, агресивність, гнів, печаль, стан роздратування, почуття провини, почуття сорому, самотності та ін.).

4. Наявність нав’язливих думок та дій.

5. Гострий стрес, наслідки посттравматичного стресового розладу (ПТСР). 

6. Низький рівень самооцінки та невпевненість у собі. Труднощі прийняття рішень.

7. Втрата сенсу життя.

8. Проблеми адаптації (професійна адаптація; адаптація пацієнтів до соціальних умов життя після перенесеного інсульту, військовослужбовців до цивільного життя, адаптація в закладах освіти). Професійне самовизначення.

9. Психологічний супровід  батьків  під час  навчання  дітей в  інклюзивних класах; психолоічний супровід пацієнтів, що перенесли інсульт та їх родичів.