Діагностика дифтерії. Аналіз на АТ до дифтерійного анатоксину IgG, кількісний

опис:

            Дифтерія - гостра інфекційна хвороба, що викликається токсигенними коринебактериями дифтерії (Corynebacterium diphtheriae); передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом, характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок рото-і носоглотки), а також явищами загальної інтоксикації та ураженням внутрішніх органів. Джерелом інфекції є хвора на дифтерію або тимчасовий носій токсигенних штамів коринебактерій. Інкубаційний період короткий - зазвичай 2-4 дні. Клінічні форми дифтерії ротоглотки вкрай різноманітні і залежать від характеру і поширення фибринозной плівки, ступеня набряку слизової оболонки ротоглотки і підшкірної клітковини шиї, вираженості інтоксикації. 

            Основним фактором патогенності і вірулентності C.diphtheriae є дифтерійний екзотоксин. Збудники, які продукують екзотоксин, визначаються як токсигенні штами. Існують нетоксігенние штами, які не викликають захворювання. Здатність C. diphtheriae до вироблення дифтерійного токсину залежить від дії корінефагов, які містять структурний ген молекули токсину. Саме з дією дифтерійного токсину пов'язані більшість симптомів дифтерії і летальність від цієї інфекції. 

            Хоча найчастіше інфекція C. diphtheriae протікає безсимптомно або з відносно м'яким перебігом, у нещеплених дітей і дорослих може спричинити серйозне ускладнення: набряк горла, порушення дихання, ураження серця, нирок, нервової системи, висока частота летальних випадків (> 10%). Мали місце в минулому, епідемії дифтерії описані в історії багатьох країн. Для запобігання поширенню цього захворювання в даний час використовують систему організованої вакцинації, яка дозволила значно знизити рівень захворюваності. 

            Вакцини проти дифтерії засновані на дифтерійного анатоксину (токсоид) - модифікованому бактеріальному токсини. В результаті вакцинації утворюються антитіла проти дифтерійного токсину. У програмі вакцинації дітей вакцина проти дифтерії комбінується з вакцинами проти кашлюку і правця (АКДП). Після закінчення серії первинної імунізації середня тривалість імунної захисту проти дифтерії становить близько 10 років. Захисний імунітет може посилюватися природною зустріччю з тими, які циркулюють серед населення токсигенними лініями бактерій C.diphtheriae. Відомості про захисному рівні антитіл викладені в розділі «Інтерпретація». 

            Визначення рівня IgG антитіл до дифтерійного анатоксину переважно використовують для оцінки ефективності вакцинації проти дифтерії. Однак зростання титрів антитіл може служити додатковим діагностичним ознакою. Початковий діагноз дифтерії зазвичай може бути зроблений на підставі клінічних ознак. Щоб підтвердити гостру інфекцію, слід виконати пряме мікробіологічне дослідження матеріалу, взятого з мигдалин, ротоглотки (див. Тест №469 «Посів на дифтерійну паличку»). Оскільки мікробіологічний метод може зайняти кілька днів, а серологічні дослідження (дослідження антитіл) також вимагають часу в зв'язку з відстроченим формуванням антитіл, прийняття рішень про лікування грунтується, перш за все на клінічних симптомах.